Історія

Після розпаду СРСР, український народ, що віками виборював свою свободу, нарешті отримав незалежність і можливість будувати власну державу. Отже, 90-ті роки минулого століття стали початком нової історії незалежності України. В ті часи невелика група найавторитетніших українських вчених дійшла висновку, що в новій державі потрібні нові підходи до подальшого розвитку української науки. Серед цих передових науковців і був видатний фізик-теоретик віце-президент НАНУ академік Віктор Григорович Бар’яхтар.

На його думку, в Україні необхідно було побудувати нову організаційну структуру, яка би дала змогу наблизити фундаментальну академічну науку до практичної вузівської, об’єднавши таким чином талановиту наукову молодь і досвідчених керівників наукових шкіл. Сам Віктор Григорович, на той час за сумісництвом був деканом фізико-математичного факультету НТУУ «КПІ». Протягом багатьох попередніх років він вибудував практику творчої співпраці з найбільш здібними студентами та залучав їх до науково-дослідної роботи у наукові відділи спочатку Донецького фізико-технічного інституту НЕНУ, а потім Інституту металофізики НАНУ.

Цими міркуваннями Віктор Григорович поділився зі своїм колишнім учнем, заслуженим діячем науки і техніки України, д. ф.-м. н. Юрієм Івановичем Горобцем, який тоді обіймав посаду заступника Міністра освіти України. Юрій Іванович підтримав ідею створення нового типу науково-дослідного інституту, який би був одночасно підпорядкованим як Національній академії наук України, так і Міністерству освіти України, що дозволило б якнайкраще координувати наукову роботу. Такий науково-дослідний інститут отримав широкі можливості участі у наукових проектах як фундаментальної, так і університетської науки. Цей підхід гарантував, розширення технічних можливостей і дозволяв приймати до аспірантури, на стажування та на роботу здібних випускників закладів вищої освіти і талановиту молодь. Проект створення науково-дослідного інституту подвійного підпорядкування був підтриманий Президентом НАНУ Б.Є. Патоном. Міністр освіти України В.Г. Кремінь також вважав цю ідею своєчасною і перспективною, що дозволило українським вченим допомогти суспільству у розвитку освіти, науки і розбудові нової України.

Таким чином, у червні 1995 року Президія Національної академії наук України прийняла постанову від 07.06.1995 № 172 про створення Інституту магнетизму НАН України. Інститут було побудовано на базі двох відділів Інституту металофізики НАН України: відділу теоретичної фізики (завідувач відділу, академік НАНУ В. Г. Бар’яхтар) та відділу фізики плівок (завідувач відділу, відомий фізик-експериментатор, член-кореспондент НАНУ, д. ф.-м. н. А. М. Погорілий). Основним науковим напрямком діяльності новоствореного інституту затверджувалось дослідження магнітних властивостей речовин. Інститут отримав право юридичної особи та вводився до складу Відділення фізики і астрономії НАН України. Директором ІМаг НАНУ було призначено академіка НАНУ В.Г. Бар’яхтара. А його заступником з наукової роботи – д. ф.-м. н., А. М. Погорілого. Цією ж постановою Інституту надавалось приміщення автоклавного корпусу, який знаходився на балансі ІМФ НАНУ. А згодом 17 серпня 1995 року було підписано спільний наказ Президента НАНУ і Міністра освіти України № 181/249 про подвійне підпорядкування ІМаг НАНУ Міністерству освіти України та Президії НАНУ. Наказ був підписаний Президентом НАНУ академіком Б.Є. Патоном та першим заступником Міністра освіти України Ю.М. Бугаєм.

З 01.09.1995 року до складу ІМаг за наказом № 9-ВК від 04.09.1995 року було приєднано відділ синтезу монокристалів Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України, який очолив відомий дослідник, доктор геолого-мінералогічних наук Георгій Тихонович Остапенко. Ці постанови мали вирішальне значення для розвитку наукової діяльності нашого інституту. Згодом за наказом №18-ВК від 26.03.1996 року до складу інституту приєднався відділ магнітоструктурних перетворень під керівництвом д. ф.-м. н., професора Кокоріна Володимира Володимировича за переведенням з ІМФ НАНУ. Таким чином, на кінець 1995 року структура новоствореного інституту складалась з 4-х відділів:
1.    Відділ теоретичної фізики, завідувач відділу д. м.-м. н., професор Є. Д. Білоколос.
2.    Відділ фізики плівок, завідувач відділу д. ф.-м. н., член-кореспондент НАНУ, професор А. М. Погорілий.
3.    Відділ магнітоструктурних перетворень, завідувач відділу
д. ф.-м. н. В. В. Кокорін.
4.    Відділ синтезу монокристалів, завідувач відділу д. г.-м. н.,  професор Г. Т. Остапенко.

У наступному році Постановою № 359 від 12.11.1996 року за ІМаг НАНУ була закріплена земельна ділянка площею 3510 кв. м., проведена інвентаризація та отримано рішення Київської міської Ради народних депутатів про офіційне закріплення цієї ділянки за інститутом. Таким чином, інститут отримав свій «дім» і подвір’я. З перших днів свого існування співробітники прикладали зусилля для благоустрою свого інституту. Першого ж літа було проведено «косметичний» ремонт робочих кімнат та кабінетів наукового корпусу, проте була потреба і в капітальному ремонті, який за браком фінансування довелося відкласти на наступний фінансовий рік. Проте, наукова діяльність інституту була на підйомі. Від самого початку Інститут магнетизму поєднував у собі науково-дослідний інститут і вищий навчальний заклад. Розв’язання актуальних фундаментальних і прикладних проблем у галузі магнетизму, екології та підготовки талановитих наукових кадрів.

У перші роки існування набір аспірантів до аспірантури нашого інституту був одним з найвищих по академії наук. На конкурсній основі приймались випускники провідних українських вищих навчальних закладів за спеціальностями:
01.04.07 – фізика твердого тіла;
01.04.11 – магнетизм;
01.04.02 – теоретична фізика;
21.06.01 – екологічна безпека.
З самого заснування в інституті діє спеціалізована вчена рада із захисту дисертацій за спеціальностями:
01.04.02 – теоретична фізика;
01.04.11 – магнетизм;

У квітні 1997 року (наказ 9-к від 01.04.1997) в інституті було створено відділ нанокристалічних структур, який очолив заслужений діяч науки і техніки України, д. ф.-м. н., професор, член-кореспондент НАПНУ Ю. І. Горобець. В цьому ж році у вересні (наказ 29-к від 01.09.1997) також створено відділ фізики магнітних матеріалів, завідувачем якого призначено заслуженого діяча науки і техніки України, д. ф.-м. н., професора В. Ф. Лося.

Окрім того, в інституті працювали два підрозділи, спільних з провідними ВУЗами України:
1.    Центр магнітних технологій у харчовій промисловості (спільний з Київським національним університетом харчових технологій). Наказ МОНУ та НАНУ № 393/279 від 17.11.1998;
2.    Науково-навчальний центр високобаричних досліджень (спільний з Київським національним університетом ім. Т. Шевченка). Наказ МОНУ та НАНУ № 555-22 від 29.12.1999 року.

За ініціативою В.Г.Бар’яхтара та Ю.І.Горобця з метою ефективнішого використання сучасного наукового обладнання та передачі досвіду провідних науковців створено чотири спільні лабораторії ІМаг та НТУУ «КПІ»:
1.    Лабораторія комп’ютерної фізики;
2.    Лабораторія скануючої растрової та електронної мікроскопії для наноструктурних досліджень, створено 11.02.2004 року;
3.    Лабораторія фізичних та інформаційних технологій в біології та медицині.
4.    У 2007 році створено центр колективного користування приладами: комплекс зондової скануючої мікроскопії Solver Pro (AFM, MFM, STM) та ЕПР – спектрометр ELEXSYS E500.

Створення невеликого згуртованого наукового колективу однодумців давало неабиякі позитивні результати. На наукових сесіях, семінарах та засіданнях вченої ради інституту регулярно слухали та обговорювали наукові доповіді. Незважаючи на постійну зайнятість, Віктор Григорович персонально проводив бесіди з науковцями, особливо з молоддю. Вони розробляли подальший план досліджень, публікацій, доповідей на семінарах інших інститутів, спонукаючи до захисту наукових дисертацій. Деяким молодим вченим Віктор Григорович давав рекомендації до своїх закордонних друзів-науковців і молодь таким чином отримувала можливість стажування за кордоном. Деякі з наших колишніх аспірантів та докторантів наразі є відомими зарубіжними вченими, які очолюють наукові лабораторії. Серед них д. ф.-м. н. Андрій Ярославович Вовк (школа член.-кор. НАНУ
А. М. Погорілого), д. ф.-м. н. Гліб Миколайович Каказей (школа акад.
В. Г. Бар’яхтара) та д. ф.-м. н. Володимир Андрійович Черненко (школа професора В. В. Кокоріна). Природний педагогічний талант Віктора Григоровича Бар’яхтара позитивно впливав на взаємовідносини у колективі: співробітники відчували себе єдиною сім’єю, де кожний робить свій внесок у спільну цікаву працю. Особливо яскраво ці відносини виявилися під час проведення на базі нашого інституту Міжнародної конференції з фізики магнітних явищ ЕММА-2000. Інститут приймав понад 400 закордонних гостей, яких потрібно було зустріти, розмістити в готелях, ознайомити з програмою, тощо. Захід пройшов на дуже високому рівні, що американські друзі Віктора Григоровича щиро вітали його зі створенням такого колективу.

До кола своєї аж надто широкої діяльності Віктор Григорович завжди залучав якомога більше співробітників інституту, що стимулювало не тільки науковий, а й фінансовий інтерес. На той час академік Бар’яхтар дуже багато і плідно працював над усуненням наслідків аварії на ЧАЕС та над проблемою безпечної роботи атомних електростанцій України. Він був гарячим прихильником розвитку атомної енергетики, вважаючи її одним з найбільш екологічних джерел енергетики. Багатьох зі своїх співробітників Віктор Григорович залучив до цієї роботи, доручаючи їм окремі проекти, чи пункти плану досліджень. За участю наших співробітників під керівництвом Віктора Григоровича у республіканських та міжнародних журналах вийшло багато публікацій, пов’язаних з дослідженнями щодо безпеки роботи атомних станцій та методів ліквідації наслідків однієї з наймаштабніших екологічних катастроф.

Під керівництвом В.Г.Бар’яхтара та з залученням наших співробітників були виконані роботи з видання енциклопедичного словника «Фізика твердого тіла», який вмістив понад 4000 наукових статей та був підсумком спільної праці понад 700 науковців, як українських, так і зарубіжних. Під час цієї роботи яскраво проявився науково-організаційний і редакторський талант В.Г. Бар’яхтара. Можна наводити багато прикладів плідної роботи Інституту магнетизму протягом 1-го і 2-го десятиліть його існування. За цей час наші співробітники захистили понад 10 докторських і більше 20 кандидатських дисертацій. На жаль, не всі вони залишились працювати у нас, деякі виїхали за кордон, але науковий потенціал співробітників постійно зростав. Роботи наших науковців стали відомими у світі. Віктор Григорович отримав багато державних і зарубіжних нагород, як вчений світового рівня і як директор інституту. Він був кавалером ордена Ярослава Мудрого, йому було присвоєно звання Героя України. За значний внесок у ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС Римський папа Іоан Павло ІІ нагородив його золотою медаллю імені Святого Валентина. За роботу над енциклопедичним словником «ФТТ» колектив на чолі з В.Г. Бар’яхтаром отримав премію імені С.І. Пекаря. В.Г. Бар’яхтар був також засновником і першим президентом Українського фізичного товариства, яке значно поширювало можливості і межі обміну інформацією з міжнародною науковою спільнотою.

Один із учнів В.Г. Бар’яхтара, його соратник та співавтор багатьох наукових праць заслужений діяч науки і техніки України, д. ф.-м. н., член-кор. НАПНУ Юрій Іванович Горобець прийняв естафету керівника нашого інституту у 2016 році після виходу на пенсію академіка Бар’яхтара. Ще перебуваючи на посту заступника Міністра освіти України Юрій Іванович багато працював над втіленням у життя проекту спільної наукової співпраці між Національною академією наук України та Міністерством освіти України. Ця проблема була близька і зрозуміла Ю.І. Горобцю ще з часів його роботи на посаді проректора Донецького державного університету. Маючи всебічний погляд на проблему і добре розуміючи її важливість для майбутнього української науки, Юрій Іванович продовжив роботу над поєднанням різних напрямів наукової діяльності в нашій державі. В цей час в інституті з’явилися спільні науково-дослідні лабораторії та наукові центри з провідними вузами України. ІМаг став базовим для підготовки студентів фізико-математичного факультету НТУУ «КПІ», фізичного та радіофізичного факультетів КНУ ім. Т. Шевченка. Науковцями інституту спільно з навчально-науковою лабораторією технологій переробки промислових відходів КНУ будівництва та архітектури було створено інноваційну установку процесу феритизації.

Юрій Іванович Горобець за своє творче життя написав понад 300 наукових праць, в тому числі 4 монографії та 4 навчальні посібники. Він заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, лауреат премії ім. академіка Пекаря НАНУ.

Під керівництвом Ю.І. Горобця наші науковці продовжували дослідження у галузі теорії магнітних явищ, динаміки конденсованих середовищ, фізики мезо- та нанокристалічних магнітних структур, розробки теорії нелінійних явищ і процесів тунелювання у магнітних матеріалах. Вивчається фізика багатошарових магнітних плівок з метою створення матеріалів для магнітного запису інформації. Продовжувались також роботи у галузі безпеки експлуатації атомних електростанцій. У 2016 році опубліковано працю В. Г. Бар’яхтара та Я. Т. Биковського «Атомний проект: історія і сучасність». За ініціативи Ю.І. Горобця було створено декілька спільних дослідницьких лабораторій з нашими вузами. Студентська молодь НТУУ «КПІ» та НДУ ім. Т. Шевченка продовжувала залучатись до наукової роботи в ІМаг. За вагомий внесок у наукову та науково-педагогічну роботу член-кор. НАПНУ Ю.І. Горобець був нагороджений орденом «За заслуги ІІІ ступеня» та медаллю НАПНУ ім. Григорія Сковороди.

На жаль, на початку 2021 року раптова смерть обірвала життя нашого директора Ю.І. Горобця. Виконання обов’язків директора інституту було покладено на його заступника з наукової роботи заслуженого діяча науки і техніки України, д. ф.-м. н. Лося Віктора Федоровича з 11.03.2021 року на строк до обрання нового директора інституту. Досвідчений науковець і відповідальний керівник Віктор Федорович успішно продовжив розвивати основні напрями наукової та виховної роботи інституту. Професор В. Ф. Лось протягом 25 років займався підготовкою наукових кадрів, читаючи лекції в Київському національному університеті ім. Т. Шевченка. Свого часу Віктор Федорович обіймав посаду наукового радника при посольстві України в Сполучених Штатах Америки. Цей висококваліфікований і відомий у світі науковець зумів забезпечити належне виконання колективом інституту фундаментальних та прикладних досліджень у всіх галузях наукової та науково-педагогічної діяльності нашого закладу.

Слід зазначити, що співробітники інституту продовжують читати лекції студентам провідних українських вузів: 12 курсів лекцій у НТУУ «КПІ» та
11 курсів на радіофізичному, фізичному та геологічному факультетах КНУ
ім. Т. Шевченка. До 2022 року при інституті успішно працює аспірантура за спеціальностями «фізика твердого тіла», «магнетизм» та «екологічна безпека», а також докторантура. Згодом спеціальності аспірантури змінилися на 104 «фізика та астрономія» та 105«прикладна фізика та наноматеріали».

У червні 2021 року директором ІМаг НАНУ було обрано відомого фізика-експериментатора, д. ф.-м. н., професора Товстолиткіна Олександра Івановича, якому В. Ф. Лось передав свої повноваження. Постановою Президії НАН України № 177 від 10.06.2021 року. О.І. Товстолиткін був затверджений на посаді. У цей час на території України швидко поширювалась епідемія грипу COVID-19, що значно ускладнило і наукову і викладацьку діяльність інституту. Але завдяки ефективній організації праці, навіть під час карантину інститут продовжував успішно виконувати намічені плани. Робочий режим науково-дослідної роботи було відкоректовано таким чином, щоб отримані дослідні результати могли оброблятись та аналізуватись вдома за допомогою персональних комп’ютерів. Не переривались також засідання Вченої ради інституту та наукові семінари, які проводились у режимі On-Line. Незважаючи на ці негаразди наші науковці успішно продовжили дослідницьку і науково-педагогічну діяльність, читаючи 39 курсів лекцій у 3-х вищих навчальних закладах.

За період 2021-2022 років науковцями інституту було переглянуто та оптимізовано план науково-дослідної тематики та затверджено його Вченою радою інституту. Також створено 2 нові лабораторії у складі відділу фізики плівок, почала функціонувати рада молодих вчених.  Незважаючи на складнощі фінансування науково-дослідних робіт в умовах епідемії
COVID-19 і війни, інституту вдалося залучити додаткові кошти за рахунок розширення конкурсної наукової тематики. Було проведено оптимізацію структури закладу, оновлено склад Вченої ради та відповідних комісій. Попри брак фінансування, колективу вдається підтримувати приміщення та науково-технічне обладнання в належному робочому стані. Проте виклики, які успішно долав наш колектив, на цьому не скінчилися. Війна, яку підступно розпочала РФ 24 лютого 2022 року, ще більше згуртувала колектив інституту. Кожен бажає підтримати нашу державу чим тільки можна: благодійністю, військовою службою, самовідданою працею, підтримкою постраждалих. Колектив нашого закладу на чолі з його директором
О.І. Товстолиткіним отримав Подяку від командування та особового складу в/ч А 4347 за допомогу у технічному оснащенні наших бійців автотранспортом. Попри негаразди в умовах військового стану, колектив планує свою подальшу діяльність та шукає шляхи їх вирішення.

Стратегія подальшої роботи інституту передбачає розширення спектру прикладних розробок, популяризацію науки взагалі та діяльності нашого закладу зокрема. Задля майбутнього української науки інститут намагається виховувати молоді наукові кадри та залучати до перспективних досліджень студентів технічних вузів. І надалі проводиться подальша оптимізація всіх служб інституту, розширюється спектр перспективних наукових досліджень  в різних областях (спінтроніка антиферомагнітних систем, кінетика багаточастинкових систем і систем з інтерфейсами, магнітноструктурні фазові перетворення, мезо- та наноматеріалами для медичних застосувань). Кожен співробітник інституту намагається бути корисним в межах своїх можливостей і вносити свій внесок в розвиток науки, розбудову держави та боротьбу з ворогом.

Завдання українських вчених полягає в тому, щоб допомогти суспільству знайти достойну відповідь нинішньому жорсткому виклику, зберегти та примножити науковий потенціал держави та передати естафету корифеїв української науки наступним поколінням. Не можна забувати про людину, її виховання, формування нових рис і цінностей, почуття громадянина України. Цьому багато уваги приділяв засновник інституту академік В.Г. Бар'яхтар. Його завжди турбувало майбутнє фізичної науки в Україні, а також етична та моральна сторона становлення майбутніх діячів науки. Віктор Григорович був засновником великої наукової школи: серед його учнів понад 55 кандидатів та 32 докторів наук, 10 лауреатів Державної премії України у галузі науки і техніки, керівники науково-дослідних установ НАНУ, академіки та члени-кореспонденти. Багато його учнів успішно працюють за межами нашої держави у США, Канаді, Німеччині та навіть у Австралії. Один з аспірантів Віктора Григоровича, в'єтнамець за походженням До Чан Кат зробив успішну кар'єру в себе на батьківщині.

Полишивши посаду директора інституту, Віктор Григорович отримав можливість ретельніше працювати над створенням кращих підручників з фізики для українських старшокласників. З великою увагою та відповідальністю ставився він до цієї роботи, вбачаючи у ній фундамент для побудови майбутнього української фізичної науки і виховання дослідників нового покоління. З 2015 по 2019 рік ним були підготовлені і видані підручники з фізики з 7-го по 11 класи для учнів українських шкіл. Ці підручники, за якими нині навчаються наші діти, стали неначе заповітом відомого вченого майбутнім поколінням. Віктор Григорович постійно підкреслював, що «майбутнє кожної держави залежить від розвитку її наукового потенціалу».

Досить потужна наукова школа була створена і д. ф.-м. н., членом-кореспондентом НАПНУ Ю.І. Горобцем. Ним підготовлено понад 20 кандидатів та 7 докторів наук. Складно порахувати тих студентів, яким професор Ю.І. Горобець дав путівку у життя, починаючи з Донецького держуніверситету, де він був проректором, і на посту завідувача кафедри теоретичної фізики НТУУ «КПІ». Багато його вихованців працюють керівниками наукових та навчальних підрозділів в закладах МОН України. Один з них д. ф.-м. н., професор Ю.І. Джежеря займає посаду заступника директора Інституту магнетизму з наукової роботи. Під його керівництвом захищено декілька кандидатських та магістерських дисертацій. Він плідно працює з групою аспірантів. Під час військової навали РФ Ю.І. Джежеря захищав м.Київ у лавах ЗСУ.

Також відомий у світі наш вчений член-кореспондент НАНУ
А.М. Погорілий, який від дня заснування інституту до 2001 року обіймав посаду заступника директора з наукової роботи. Він очолював потужну наукову школу у галузі фізики багатошарових магнітних плівок, магнітних сенсорів та матеріалів для магнітного запису інформації. Наразі в колективі працюють підготовлені ним науковці, зокрема д. ф.-м. н., професор
О.І. Товстолиткін, д. ф.-м. н., професор В.О. Голуб. Декілька його докторів успішно працюють за кордоном: А. Я. Вовк – у Португалії, Н.А. Лісник – у  Німеччині. Ним підготовлено 7 докторів та більше 20-ти кандидатів наук.

Естафету поколінь продовжує і нинішній директор, д. ф.-м. н., професор О.І. Товстолиткін. Під його керівництвом було захищено
5 кандидатів наук та одного доктора філософії. Наразі під його керівництвом навчаються аспіранти та докторанти.
Також гідні уваги наукові школи таких відомих наших науковців, як члена-кореспондента НАНУ Бориса Олексійовича Іванова: до його наукової школи входять 18 кандидатів наук та 4 доктори наук. Заслуговує уваги видатний фізик,  д. ф.-м. н., лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки В.В. Кокорін, який створив наукову школу у галузі фізики магнітоструктурних перетворень. Він підготував 2-х докторів (Коноплюк Сергій Михайлович та Черненко Володимир Андрійович) та 4-х кандидатів наук.

Незважаючи на складний воєнний час Інститут магнетизму НАНУ та МОНУ продовжує плідно працювати за плановою тематикою і на даний час має визнані досягнення світового рівня у галузі наноелектроніки, фотоніки, магноніки, спінтроніки. Про рівень наукових досягнень наших співробітників свідчить факт залучення їх до підготовки висококваліфікованих спеціалістів у цих галузях, що є надзвичайно важливим для майбутнього розвитку української науки. Попереду на нас чекає великий обсяг роботи з відновлення нашої держави і наука є одним з найважливіших чинників цього відновлення: створення потенційних можливостей побудови сучасних галузей промисловості в Україні.

Для науковців інституту має важливе значення інтеграція з освітою, яка дозволяє надавати молоді фундаментальну підготовку у галузі фізики і математики. Ми усвідомлюємо, що сьогоднішні студенти, аспіранти, та докторанти – це майбутнє України і на їх плечі ляже відбудова та подальший розвиток нашої держави. А це є дуже відповідальна і почесна місія.